Сирість. Навколо мене дим.
Та ні, не дим, то є туман.
Він між секунд, хвилин, годин;
Я тут: білборд, фонтан, бульвар.
Вже третя ночі, ми не спим,
Чекаємо, коли нарешті зійде.
Якийсь повільний часоплин,
Мені горить, а ще не світить.
Зроблю лиш крок. Осьо проспект,
Мій ліпший друг, один на світі.
З ним подолали холод й спеку,
Його представлю своїм дітям.
Неначе ковдра, легко й ніжно
Спустився до землі туман.
Цей ранок для душі утішний,
Мов спогад, залишу між ран.
