Хліб-сіль на вишиваному рушнику були ознакою гостинності українського народу. Кожному, хто приходив з добрими помислами, підносили цю святиню. Прийняти рушник, поцілувати хліб та з'їсти шматок з сіллю — символізувало духовну єдність, злагоду, глибоку пошану тим, хто її виявив.
Посолимо, вшануємо..
Відчуємо..
Солона сіль,
А в ній...
В ній Сонце.
В ній промінець
Для душ святих.
Як рясно...
Як...
Запах наш хліб...
Духмяний хліб.
Сіль є в усьому.
Придивись.
Лиш зупинсь.
Відчуй.
Смакуй.
Вона є різна.
Як і долі.
Як стебельки
В безкрайнім полі.
Хліб-сіль на рушнику-
Бути добру,
Бути добру.
А ви спілкуєтесь з Богом?
Любі мої, ваш Бог єврей.
А може він є іудей?
Він росіянин?
Англо-сакс?
Невже він знає українську?
Чому ж весь світ її не вчить,
На ній глас Божий же звучить.
Ваш Бог щоденно вас почує?
І вас це навіть не дратує.
Слова жахливі та прокльони.
Це ви спіклуєтесь так з Богом?
Поки душа Бога не чує,
Язик постійно ж лиш глузує.
Нам інші мови не вичати?
Чи лиш англійську,
Свою не знати.
Такого наче не було.
Російську вчили так давно?
Яка ж із мов миліша Богу,
Чи Бог вивчає кожну мову?
До чого я веду розмову,
Шануйте кожну, кожну мову.
І не плодіть тут ворогів,
Так, Бог в завіті заповів.
А раз не вірите ви в бога,
То вам у бій завжди дорога.
Чого ж чекаєте від Бога,
Вам не відома мова Бога.
Спит она.
Где же эта справедливость
Вы скажите мне на милость.
Очерствели души й люди,
Милым камню ты не будешь.
Неотесанные скалы,
Чащи всюду, частокол.
Как же все несправедливо,
Впали в Бога мы в немилость.
Привидения повсюду,
Где же люди?
Где же люди?
Справедливость ни по чем.
Спит она глубоким сном.
Бродит черствость за окном.
Психбольница и дурдом
День за днем, день за днем.
А мне бы
-Мне бы да в небо.
Каждый мальчик
Об этом мечтал.
На звездных он лайнерах
Ночью летал.
С змеем воздушным по полю гулял
И самолетики в высь запускал.
В кого то здоровье,
В кого то глаза.
От этих строк скатилась слеза.
Вновь слеза по щеке.
Мне бы, мне...
Тот, кто стремился -
Тот полетел.
Свою он мечту
Воплотить тут успел.
Кто силен волей й
Не мог сам летать
Конструктором лайнеров
Смог только стать.
Летают, летают
Его самолеты.
В полете, в полете.
И он вместе с ними,
Родными, родными.
*Присвячується Жені.*
***Луна***
Звездное небо над головой.
Ты далеко,
Ты там.
Ты с другой.
Танцуют всю ночь
Пары на небе.
Огни дискотек.
И мне бы.
И мне бы.
Мне бы коснуться
Любимой руки.
Мы бы всю ночь
Смотрели на небо.
Нету тебя.
Нету и сна.
Луна, Луна.
В попередній збірці мої два переклади польських творів, люди замість того, щоб знайти щось собі для душі зациклюютья на тому, що на їхню думку не сіяє, а для мене всі мови прекрасні
У 1854-1858 роках Шевченко написав російською мовою повісті "Музикант", "Художник", "Нещасний", "Капітанша", "Близнята". І багато інших творів. Із польською і сербською ми маємо 70% і 68% спільних слів відповідно, а от з російською — 62%.Без російських слів у нас залишиться лише 48% того, що є. Якщо вам це ні про що не говорить, то погляньте в сиву давнину, такі самі громадянські війни, колоніальні на нашій землі відбувають періодично через кожні сто років, по що це свідчить? Які висновки з цього зроблено. Це не мови вороги і не наші два народи, а ті, хто знищує словян і православну віру, просовує на схід католіцизм, за цим всім стоять і стояли гроші і інтереси жидів-ілюмінатів, які давно дорвались до влади в наших країнах, зруйнували все з середини - Конституцію в правому колі , медицину: знищено ветстанції, туберкользні, інфекційні відділення, продало будівлі, знищено освіту, соціальний захист, якісне харчування, електро та газопостачання стало недоступним і часним, продано земельні надра та ресурси, то мова в цьому винна, ні, правяча верхівка продажна, вона такою є і була тут віками, а люди різні і тут і там, і добрі є та більшість злі, істоти, а не люди. Люба мова мала і має право на існування і взаємопорозуміння, це варіації буквиць не більше і не менше і не слід добавляти в лірику політику, це цинічно.
