Всьому свій час і завжди й неодмінно,
Коли мине зима, весна прийде,
Літо зігріє й осінь знов незмінно
Нам до порогу зиму приведе.
Всьому свій час, і радість, і тривога,
Як день і ніч, чергуються в житті
Та кожен крок веде нас до дороги,
Де знов весна засяє в висоті.
Міняються часи, як пори року,
Та все пливе стрімливо, мов вода.
І мудрість вчить й дає свої уроки —
За темрявою йде завжди зоря.
Людське життя — в тій самій круговерті,
Де щастя й сум — життєва й вічна гра,
Вчорашнє вже приховане у смерті,
А завтрашнє — лиш мрія чи імла.
Тож не жалій, коли йдеш через зиму,
Весна вже близько — квіти зацвітуть
І навіть у пітьмі знайдеш ти силу,
Щоб до мети з надією йти в путь.
Терпіння май і не журись даремно,
Все, як ріка, невпинно промайне.
Тече життя, мов хвиля, нескінченно,
І сонце знов проб'ється крізь сумне.
Не зволікай — цінуй життя хвилини,
Бо мить, мов зірка, зникне в далині.
Та все ж незмінне світло лиш єдине —
Душі тепло в Господній глибині.
16.11.2024
