Чекає зранена земля надійних рук. Не по її ці вибухи і пожари, і плаче чорними сльозами од цих мук. Горять у небі від війни стожари.
Та є ще села і хліборобів стан, що зневажають ті ракети і навіть дрони. В одному з них і трудиться Руслан, по фаху агроном, в житті хлопчина скромний.
Це він від ночі до зорі несе землі зерно Надії. Це він опора діда і сім'ї, плекає урожай, як вміє.
Десь пропадом пощезне та війна і забуяє жовтим полум'ям пшениця. І стане колосків стіна, що дав землі Руслан, повернеться сториця.
Це він від ночі до зорі несе землі зерно Надії. Це він опора діда і сім'ї, плекає урожай, як вміє.
