Моя любов померла вдруге,
Ми колисали її вдвох.
Чи моє серце недолуге,
Чи то прокляття багатьох?
Налий у келих кришталевий
Яду сповна — я вип’ю весь.
І, як троянда, вмить зав’яну.
Хто заблукає — знайде десь.
Моя душа померла втретє,
У вирі смутку й гіркоти.
Земля здригнулася у леті,
Та я не хочу темноти.
Холодний вітер рве вуаль,
І сліз не видно у пітьмі.
Чи це кохання — лише жаль,
Що ділить навпіл нас завжди?
Моя любов померла вдруге,
Та залишилась — тінь і страх.
Хто був чужий, стає нам другом,
Хто любий — пада у слідах.
