|
*****
Наша земленька страждає.
У вогні палкім вона
Вся нестримано палає.
Точиться страшна війна.
Вороги, які напали,
Почали її у нас
Уночі, коли ми спали.
Розпочавсь воєнний час
Той, що досі в нас минає.
Адже ще страшна вйна
Точиться. Та кожен знає,
Що таки мине вона,
Що у ній ми переможем,
Адже боремось щосил
Ми, як знаємо і можем.
І тоді знов небосхил
Стане мирним, та навіки
Вже, бо жодної війни
Більш не матиме повіки
Край наш. Так, немов човни,
Відпливуть її моменти
Темні всі, неначе ніч.
Всі її зло-елементи
Зникнуть з-перед наших віч.
Мир з добром в нас запанують,
Увійшовши у серця
Наші, що іще пульсують.
І до самого кінця
Будуть в них вони буяти,
Наче квіти навесні,
Будуть так, мов сонце, сяти
Й гріти дійсно, а не в сні.
Ми ж із ними лиш радіти
Будемо без меж, украй,
Так, немов маленькі діти,
Доки не прийде́ наш край.
Євген Ковальчук, 21. 03. 2023
ID:
1031693
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Воєнна лірика
дата надходження: 27.01.2025 21:30:38
© дата внесення змiн: 27.01.2025 21:30:38
автор: Євген Ковальчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
