Весна свого Березня-сина
Збудила - у сні був весь рік.
Наткати тепла попросила.
Послухав. Наткав і не втік.
Ходив по містах і по селах,
Навсібіч тепло розкидав,
Співав гучно пісню веселу
І стрічних з весною вітав.
Підсніжник у шані зігнувся.
На скрипці зіграв польку тис.
Бузок щиросердно всміхнувся
І березню руку потис.
Собаки, коти, пташенята
Вклонилися сину весни.
У танець пішли каченята
На хвилях ясної Десни.
Та й як не піти їм? Не сон це -
Весна сина в день привела.
Тепло своє влив він у сонце -
Зігріло качатам тіла.
