дощ густий,
що передує зливі,
лунає,
мов оплески,
аплодисменти бурхливі
злива ж слідом реве і гуде,
наче потяг без рейок
долиною йде
стрімко і швидко їде,
мчить безогля́дно,
безслідно
бурю
поперед себе жене –
донебесні верби додолу гне
а тоді, наче постріл, раптово стихне,
мов невидимий диригент
заперечно паличкою ворухне,
риску рішучу
у повітрі незримому підведе –
і стане тиша, тільки великі краплини
ще з листя скочуються де-не-де
і звучать у траві, мов непевні кроки,
ніби хтось безтілесний
під покрівлю, бо змок,
проситися йде
до затишної хати –
обсохнути,
пригадати
і далі йти
густого дощу
оплески
непокрито-голово слухати
рясні аплодисменти
прийма-ти
15.03.2025
прекрасна ідея, пане Вікторе https://www.youtube.com/watch?v=hD0cmjCBgfQ - це Бетховен про дощ і про спокій... у мене у віршеві, щоправда, ливень і злива, але після такої емоційності, як після пострілу, настає чарівна, як тут у Бетховена, тиша (сподіваюся, адреса запустить прекрасну музику) https://www.youtube.com/watch?v=yQclLa_rr6g тут також Бетховен про дощ - Мелодія дощу сліз...
https://www.youtube.com/watch?v=hD0cmjCBgfQ - це Бетховен про дощ і про спокій... у мене у віршеві, щоправда, ливень і злива, але після такої емоційності, як після пострілу, настає чарівна, як тут у Бетховена, тиша (сподіваюся, адреса запустить прекрасну музику) 
https://www.youtube.com/watch?v=yQclLa_rr6g тут також Бетховен про дощ - Мелодія дощу сліз...
