Я до тебе прийду
І скажу: до нестями чекала,
Цю важливу весну
Я, мов пазли уперто збирала.
Зазирала в куток,
В глибину де пробратись не можна,
Я чекала гудок
Та душа залишалась порожня.
Солодив аромат
Та для щастя було його мало
І ті відгуки зрад
Серце болісно за́вжди сприймало.
Всі тривоги страху
Поселилися в серці навіки,
Де ж той затишок сну
Та і скільки ще можна терпіти?
Я до тебе прийду
І скажу: до нестями чекала,
Віджену всю біду,
Щоб душа від війни не страждала.
І в тривожній імлі
Де пов'язані ранки та ночі,
Знов на рідній землі
Найдорожчі побачу я очі.
