Сьогодні знову на мене чекали пташки,
Вже пізнають і крик-гвалт вчиняють, горобці,
Коли я до них підхожу, радісно цвірінькають,
Хліб, зерно кидаю, годую, а вони все щебечуть.
А мені , радісно теж на душі стає, від тої картини,
Що, пташків врятую цієї зими, від голодної години,
Щоб радість і добро нам весною вони принесли,
А восени врожай на полях від жуків, черв'яків зберегли.
Такі вони милі і беззахисні, на гілках кущів сидять
Та поки не прийде весна, вони мене веселять...
Все їсти шукають і чекають поки прийду я,
Накидаю їм сього-того, до завтрашнього дня...
