В мого тата синів не було,
І тому він тягав мене змалку
В тир стріляти - "Націлься в дупло!",
Полювати зайців, на рибалку.
А в неділю ми йшли на футбол,
Вболівать за команду місцеву,
І забитий противнику гол
Відзначали тістечком рожевим.
Зрозуміло, в руках у дядьків
"Жигулівське" хиталося пінне,
Ой, наслухалась я матерків,
Та було це дрібним і безвинним.
Скільки з татом пройшли ми доріг,
До яких лиш пригод потрапляли!
Як любив сісти він на поріг,
Слухать, як на баяні нам грали...
Від випробувань стигло лице -
Фронт і злигодні - повне відерце.
В сорок років став батько вдівцем:
Завчасу надірвалося серце.
Він не просто був батьком мені -
Був порадником, другом вірнішим,
І сирітства ковтаю я дні,
І приховую сльози міцніше.
Він надійним одним на віки
Був для мене оплотом завзятим.
Всіх зустрічених чоловіків
По цей день я порівнюю з татом.
Я не відаю краще взірця,
Він для мене - молитвена злива.
Сину, внукам своїм до кінця
Сповідатиму я про вітця,
Про дитинство шалене, щасливе.
2010.
Борисовна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Благодарю. Познакомилась с вашими замечаниями. абсолютно не возражаю против дельной критики, тем более, что я пояснила причины появления руссизмов. Всегда страюсь тщательно работать со словом. Но где-то промахнулась. Словарь у меня роскошный, академический, но советского периода, современные больше дают деловой лексики, которой в стихах не место. Хорошо, что у вас есть возможность поупражняться в назидании на членах литобъединения, мне же даже прочесть свои стихи некому. А вы так строго и надменно!.. Мне вполне достаточно самовыражаться по-русски. В вашем комментарии мне не хватило этики и доброжелательности. Извините.