Комусь, мабуть, було так треба,
І ось уже які віки
Не у раю на небі,
а на землі під небом
Живуть жінки й чоловіки.
Душа безсмертна й грішне тіло,
З яким ми маємось весь вік,
Бо часом, як до діла,
то вже й не зрозуміло,
Де жінка, а де чоловік…
Все сталось завдяки помилці…
Само ж не грішне по собі
Те яблуко на гілці,
те яблуко на гілці,
А двоє голих на траві…
Жінки нас привели до ринку
Без страху і пересторог.
Від слова і до вчинку,
чого бажає жінка,
Того бажає навіть Бог!
