Далеке споглядання меркурію,
що у вигляді зажуреного чоловіка скурює пачку дешевих сигар,
їсть несмачний грецький салат.
Він як і я не знає що робити.
Його венера покинула його, як і ти мене без пояснень,
Швидко і невтомно наближається сум,
у вигляді чорного чоловіка, що сильно б’є по черепній коробці
білої людини.
Всі піаніно світу зламалась, моя журба нагадує мені мелодії смерті,
я заблював всі ноти і тепер ніяка музика мене не рятує
поїду на Червону площу Мосвки повішусь, застрелюсь,
а краще розіб’ю тобі голову зі сходу,
зі заходу - заклею тобі рот скотчем
з півночі – зґвалтую тебе нотатником зі віршами,
які безжально нищитимуть твою душу
на маленькі шматки,
розриватимуть твоє серце,
воно тобі не потрібне
і тоді ти станеш безсердечна.
Викинусь з мосту, що на Півдні Мексики.
Я викину твою душу на смітник і зроблю з неї штучний організм,
онанізм,
займусь ротацією нових пісень молодих хіп-хоперів,
заплутаю слова в глибокий вузол,
де ти не знайдеш правди,
поїду у Індію,
стану пияком,
брахманом,
Буддою,
буду молитись своїм похмільним янголам,
буду повільно ковтати твої погляди
і пропускати їх наче вітер крізь долоні.
Я грітиму гарячу їжу на холодній плиті,
ходитиму голий по площах, дорогах,
відкрию двері,
щоб ти могла знайти,
а потім тихо задушу тебе пов’язкою,
що її носили воїни колись сильної Німеччини.
А колись на кухні я зроблю грецький салат
разом з твоїми кістками.
З’їм твої посмішки,
розтоплю цукрову вату
і послухаю тишу
церковних дзвонів.