Це павутиння яке між тобою і мною
Переплітається вітром у наших жилах
Мені не хочеться битися аж до крові
Ти ітак заляпав червоним мої вітрила.
Ці старезні дороги покриті брудом та пилом
Я протру їх ганчіркою усмішки, що між нами
Я покрита тобою міцним та надійним тилом
Наша реальність блукала поміж світами.
Я не згадую часто, лише кожен день погодині
Ми ж так мало з тобою зробили, лише побули.
Я дивилася в очі дорослій, але дитині
Ми з тобою згубились...згубились, але коли.
Ти тримав мою руку, міцніше стискав, навмисне.
Я хотіла кричати, від болю,чи то від страху.
Щось між нами зламалось, а далі навмисно тисне.
Ми з тобою зазнали відродження, чи то краху.
Я не згадую часто, лише, коли світять зорі.
У моїй кімнаті стало занадто темно.
Ці фіранки для мене тепер чомусь запрозорі.
Їх колише вітер...нагадує..та даремно.
