Летять роки на крилах журавлиних,
І дзвонять дзвони, але вже сумні.
Матусю, я в думках до тебе лину,
В цю ніч дитинство знов приснилося мені.
Я бігла боса, бігла по стежині.
Буяло літо, бджоли мед збирали.
Цвіли волошки в полі сині-сині,
Маленькі діти бігли і зривали.
Біжу по стежці, ось уже і хата,
Підходжу по-маленьку я до брами
Цвітуть троянди, пахне рута-м*ята,
Багато різних квітів як завжди у мами.
Прокинулась, і сльози навернулись,
Взяла альбом, згадала всю родину.
Я б так хотіла, щоб роки назад вернулись,
Бо кожну вільну мить додому лину.
Велике місто, бари, ресторани,
Квартира в центрі й вигідна робота,
Але чомусь усе не так як в мами,
Додому знов з'явилася охота.
Багато грошей, чоловік і діти,
та хата рідна звідси так далеко,
Не можу я по справжньому радіти,
Додому хочу я немов лелека.
Побачити я хочу тата й маму,
І рідні голоси такі почути,
Прийти додому, відчинити браму,
І все на світі хоч на мить забути.
Летять роки на крилах журавлиних,
Висить портрет, на ньому мама й тато,
Я кожну вільну мить додому лину,
І вкотре знову сниться рідна хата.
ID:
336921
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 12.05.2012 22:47:20
© дата внесення змiн: 12.05.2012 22:47:20
автор: БылОсніжка
Вкажіть причину вашої скарги
|