Одного осіннього ранку мені здалось що ти-
моє відображення у дзеркалі,
одного осіннього ранку мені здалось що ти дзеркало
мого відображення,
одного осіннього ранку мені здалось що потреба бути
структуральним параноїком діафрагми сусідської собак,
не є такою звичайною
одного осіннього ранку настала осінь і схопила червоний серпень,
перерізавши йому горлянку навпіл,
і з цих двох частин створила Вересень і Жовтень,
а Листопад якось сам прийшов,
він ж був алкоголіком- мізантропом,
полюбляв другосортний димедрол,
і грати в траві на гітарі,
виточеній з евкаліптового листя,
з крони він створив тебе,
як невелике уособлення жінки,
щоб рано чи пізно я страждав від розуміння того що
я і ти це одна особа,
що я це чоловік і жінка.
що я це начало світла всеохоплюючого польські готелі,
що я це димедрол,
який ти приймала щоразу в ранці,
допоки не померла з перерізаним горлом навпіл,
і ніякий листопад тобі вже не друг чи кумир дитинства,
Ти так боялась не поголених чоловіків,
Ти так боялась стати дружиною католицького священника
Ти так боялась померти від сніду чи надмірної втрати крові,
Ти так боялась серпневих вовків, що молились своїм ангелам,
в чорних каретах з білими плащами й жовтими рукавицями Вересня,
і всі ці заплутані рядки покриваються воском,
стають каменями, що мовчать,
і всі ці люди, яких ти зустрічала на заправках, в барах, в магазинах, у школі,
в університеті всі ці люди лише віддзеркалення мене,
як найкращої пори у світі такої як осінь.
