Коли вікна втрачають прозорість...
Коли серце беруть у ланцюги...
Коли очі світлом ріжуть зорі...
Коли мертво біліють сніги...
Чиїсь голоси на розпутті,
Як звуки німої сирени.
Холодними краплями ртуті
Здригаються вирвані вени.
Ангел не спить — він капітан корабля —
На хмарах згортає втомлені крила.
Команда вперед! — і позаду земля,
По Чорному морю червоні вітрила.
Рвеш ланцюги — корабель іде під воду,
А над тобою небо висить голубе.
Бо ж не ти обираєш свободу,
А свобода обирає тебе.
