Коли залишаєшся сам на сам з квартирою
здається,
що гей у барі ріже собі вени
виделкою,
яка зробилась зеленого кольору
це напевно тому,
що нею користувалась красива
чорношкіра жінка,
аперитиви зроблені з ядухи
травлять цього чоловіка
в віп-кімнаті
і він ріже вени, до поки
кров не робиться зеленого
кольору,
на сцені епілептично труситься
Ян Кертіс
і співає, співає своїм замогильним
голосом
що є духу,
що є сили
духи допалюють сигарети,
і завиваючи,
доповнюють месу
чорні-чорні
демони
вириваються з кожної людини,
що перебуває у цьому барі
виходячи на пекельну прохолодну вулицю
Ян повільно підпалює бар,
разом із людьми,
забираючи лише улюблені інструменти,
ловить на ходу таксі
і доспівуючи пісню,
яку він не встиг доспівати у барі
віддає таксисту гроші
вези мене у порожнечу
великого міста,
вези мене геть звідси,
вези мене до коханої жінки,
що сховала у серці гнів
й сходи до можливого пекла
99999
чоловік сумно видихає
повітря,
розламане надвоє сонячним
промінням
і промовляє «Гаразд, хлопче, тільки спокійніше»
Ян нервується ще більше,
його проймає холодом
він знає,
все закінчується на ре-мінорних нотах
все закінчується,
коли лихоманка
набуває вигляду найкращого друга
температура підіймається
тіло повільно м’якне
таксист
перетворюється на химеру
з вишневими вусами.
Ян ковтає таблетку,
йому наче стає легше
і ось за червоною кулею,
котру люди звикли називати сонцем
видніється Янова домівка
він відчиняє двері своєї кімнати
і бачить своє посиніле тіло,
що висить
на цупкому мотузку
Ян мовчки зачиняє двері на ключ
Обливає весь будинок бензином
і кидаючи сірник
тихо промовляє
весело сміючись:
«When the darkness broke in, I just broke down and cried.»
