"Світає. Край неба палає.
Соловейко в тихім гаю сонце зустрічає".
Світає за вікном, а у душі - пітьма.
Пала життя вогонь, а я сама-одна.
Лунає серця стук, а все, проте, у тьмі.
Не видно променів святих чомусь одній мені...
Спів солов'їв пробуджує від сну,
І скоро у душі теж збудить він весну.
Лише одна моя скалічена душа
Не в змозі вичавити з себе і вірша.
Все навкруги чорніє чорнотою,
І я наперекір собі з собою
Римую думи на пам'ять про печаль.
А ти десь там стоїш, та не зі мною,
І змушуєш мене ридати самотою,
І не даєш забуть увесь свій жаль.
![Aelita Bostock: Світанок [не мого] життя - ВІРШ](/img/logopart2_ua.gif){kind=small}
