Сто восьма ніч…
Остання в циклі.
Сто восьмий день
Мовчання і думок.
Приїхав поїзд,
До якого звикли.
За ним тягнулась
Вічність як клубок.
Він. Мчав. Метою. Ухопившись.
Він. Мчав. Розводячи. Туман.
Але. Примарним. Небом. Захопившись.
Його. Вагони. Розтрощив. Обман.
І ось.
Прибувши на вокзал.
Блаженний.
Що оминула
Осінь і зима.
Одна лиш фраза…
Фраза навіжена!
«Всіх зустрічаючих давно,
Уже нема…»
-------------------------------------
Всі прикрились словами.
Як чемно.
Без відкритості.
Дуже нікчемно…
Проживає наївний дивак.
