- Ну ти, куме, «відморозив»! - Маю-ти повісти, -
Я, що хочеш, сподівався, та не в «гречку» ж лізти!
Ти ж дружині обіцявся, коли їхав з дому,
Що спокусі не піддашся: ніколи й нікому!
А тепер, коли вже й сиве вилізло волосся,
Розгулявся не на жарти – що ж ото стряслося?
Та, дівулі всі чудові і усі хороші –
Тільки б ти, старе й немудре, показав їм гроші.
Скажи, куме, де ти здибав оте дівчатисько –
Вона ж, певно, народилась, як ти вийшов з Війська
І цілком могла б донькою тобі, куме, стати,
А ти з нею попід ручку водишся гуляти!
Ну, а в ліжку… - то я бачив, що ви витворяли:
Ми тут з хлопцями годину животи зривали!
Вийшов, куме, фільм на славу – ну, чисто, Фелліні!
Може премію дістанеш в Каннах, чи Берліні!
- Що ти мелеш!? Які Канни? Що ти причепився? –
Кум не втримався, - я з нею просто подружився.
Перейшлись колись по місту, в кафе посиділи.
Лише раз мене до себе в гості запросила…
Але там – тобі клянуся! – не було нічого:
Подивились телевізор… Випили міцного…
- Ти, мій куме, точно глупий? Чи здаватись хочеш?
Я ж бо бачив все, як зараз, ВСЕ - на власні очі!
Та ж, дівиця все знімала в себе на «Айфоні» -
Це та штучка, що лежала в неї на долоні!
Й те ледащо тепер буде «вишивати» в шубі,
А ти маєш три мільйони «лайків» у «Ютубі»!
18.06.13
- краще вчитися на чужих помилках 
