Троянду купувала. В спину гомін:
"Навіщо ти таку її береш?
Нікчемна, незугарна, дивний колір...
Облиш! Невже ти кращу не знайдеш?"
Та голоси мене не зупинили.
Я чула серцем : будеш ти моя!
Ще ж не цвіла, а зразу завинила,
Бо не для всіх краса була твоя...
Яскравий травень грався пелюстками,
Зкуйовдив ніжну зачіску твою:
І ніби поцвяхована плітками,
Не розкіш - тугу прийняла свою...
Та і таку, а все ж тебе любила,
Не зрізала надію я ножем...
За тебе Бога я всю ніч молила,
Щоб марноту омив живим дощем...
Вже й осінь захлинулась листопадом,
Троянди всі укрила сивина...
Та якось вранці серед того саду
Царівною розкрилась та, одна...
Вже оди всі співали тій троянді,
Бо опустіли геть чужі сади...
Квітуй, моя прекрасная "Вівальді"!
Тебе я покохала назавжди...
