Хіба багато треба для людини,
Зустріти сонце - провести до сну…
В зірковім небі бачити картини,
Там їх багато… Віднайти одну…
Яка в багеті прикрасить оселю,
А поруч ти і ваза з кришталю,
Що перетворить у сади пустелю,
Коли ти скажеш: «Я живу в раю!»
Щоб зірка в позолоченім багеті,
Едем створила в домі і в душі,
Щоб заміть сліз на голубій планеті,
Поїли землю лагідні дощі.
Щоб прожили із радістю у серці,
Щоби хліба врожаями зійшли,
Щоб ви раділи чарівній веселці
І зірку в небі ви свою знайшли…
І справді небагато треба для щастя... Шкода, що не всі це розуміють. Найголовніше, створити спершу рай у своїй душі, тоді і світ довколишній стане Едемом. Гарний вірш!