Щовечора тихенький чути стукіт
І емоційно-мовчазне зітхання
Клавіатурно-віртуальних звуків
Й безмовного в мережі спілкування.
Знайомство в інтернеті наче казка
Де кожен видає себе за принца
Де неохоче ски́дається маска
За монітором – це не наодинці.
Не перший день у чаті спілкувались
І, начебто, не перший довгий місяць
Поодиноко фото милувались
Хоча колись від цього зареклися.
Єднання душ і спільні інтереси
Симпатія до смайлів та дужо́к
Загралися у принца та принцесу
Що грають ролі поза сторінок.
До зустрічі готуючись старанно
Фантазії прокручують кіно
Малюють образ вічного кохання
І на очах рожеве полотно.
На ділі ж зовсім очі не зелені
І жарти не влучають чітко в ціль
Пройшовши по засніженій алеї
Ви розійшлись в далеку заметіль…
Не полишаючи надії пишеш знову
Вмостивши на колінях ноутбук
Із новим «принцем» заведеш розмову
Як сигарета змінена в мундштук.
Такі ж листи, надії і зітхання
Двоїчно-закодований наркоз
Вигадуєш палке кіберкохання
Тоді як все життя проходить повз…
