Мою Україну укотре гвалтують війною,
Волочать кудись за блакитні і жовті стрічки.
Мені дев'ятнадцять. А я вже готова до бою.
За єдину державу. За діброви, лани і річки.
За усміхнену маму і теплії руки бабусі.
За татову правду й дідусині на ніч казки.
Мені дев'ятнадцять. А я вже зовсім не боюся.
Готова кайдани розбити ущерть. На друзки.
Уже вкотре країну мою на частини шматують.
Чи сусідської крові напитись схотілось сповна?
Мені дев'ятнадцять. Гаряче серденько бунтує -
Згинь, вороженьку! Не для тебе вкраїнська весна!
Мою Україну укотре гвалтують війною.
Кому на їдучий в душі пожалітися щем?
Мені дев'ятнадцять. Й я готова стати до зброї
...Та нехай цю війну, Боже, змиє першим дощем! (16.03.2014)
