У кожного своя дорога вдалеч
та все ж не вистачає нам тепла.
Життя саме собою повість надзвичайна,
красива суміш дива і добра.
Але щоб було щастя і кохання,
щоб ціль єдину бачити в житі
ми інколи у грі за совість й правду
втрачаємо мелодії душі.
Все мріємо про таємничі струни,
які без віри тихо не дзвенять
вбачаючи у сонці свою юність,
не забуваймо радістю вітать.
Дари природи, сонця скарб священний,
пахучі трави в росяних лугах,
краплинку неба синю і блаженну
в долонях літа, - кожному приймать.
Лише здолає жалі всі непевні
усмішка щира ангела життя,
лише Творець відчинить свої двері
до миру у безмежжя каяття.