У полоні понурих хвилин,
задивившись на збрижену воду,
я чекаю хороших новин
звідкілясь із південного сходу,
де колишній повстав „малорос”
проти ордена Зла кавалерів,
де голодний російський „Утьос”
татуює броню БеТееРів...
Автомат і рюкзак на плечах,
і закрита зворотня дорога...
І кричить, хто раніше мовчав,
щоб почули за хмарами, в Бога.
І розкрили облуду й обман,
від якого вже гидко на світі...
Знов прогноз поступив: „Ураган!”
Трясця вам! Мовби справжнє Таїті!
Від осколків - пригнутися вниз.
Той, хто встиг, ще є шанс - не загине.
А товариш старий - ревматизм
учепився пантерою в спину...
Плюс чотири. Це вам не Балі!
Мов колись, в сорок першому, „фрици”,
Знову лавами пруть москалі,
Все ростовські і пітерські „ліца”...
Генетичний карбовано код...
І немає у рухах затримки...
А в ефір (так, що чує й Господь):
„Піднялись!... Де ви там, артпідтримка?!”
