Правильним шляхом все життя йшов,
Роки пливли, немов швидка вода,
Багато згубив і не мало знайшов,
Десь туди вдаль відлетіли літа.
Серце давало давно уже збій,
Билось немов хвіст телячий,
Мовби казало – «Досить вже, стій!»
Зробився геть він ледачий.
Руки тремтіли, ноги не йшли,
Очі вже сонця не бачать,
Рідні у вічність давно відійшли,
Сестрички в халатах маячать.
Дім пристарілих – фінал життя,
Межа доходить до краю,
Правильно жив – нема каяття,
Прийми мене, Боже, рушаю.
http://antonina.in.ua/index.php/pro-zhittya/974-pravilno-zhiv.html
