(тріолети)
***
Не дивина, що неуки – голодні,
а бувші медалісти рукотворні
посіли місце серед ліліпуть.
І двієчник, і олігарх сьогодні –
це є медалі двоєдина суть.
***
Боягузові дали у мікрофон
диктувати, що не винайшли закон –
яничарам за злодійство – у тюрму,
а злодіям за украдене – суму.
Депутати, не лякайтеся. Це – сон.
***
У олігархії не склалось...
А нам обідраним зосталось
чекати на її каюк.
А хочеться, аби здавалось,
що ми їмо із їхніх рук.
***
Грошей нема. Ідемо одностайно.
Біда, коли – ой, Боже, помагай нам –
не помагає біля чорних кас.
І горе нам, що цапом віддувайлом
поставили козу на довгий час.
***
Із точністю до навпаки,
але таки у дві руки –
ідуть «революціонери».
Колись ходили жебраки,
а нині, ніби – «волонтери».
***
Якась вона неначе однобока
політика велика і висока...
Чи не найвища, що не до снаги
поглянути хоча би краєм ока, –
ну як вони – оті, що не боги?
Не скажу краще від Оксани Забужко: Дуже паскудне відчуття – жити всередині оцього графоманського фсб-шного сценарію, тому що це погана література…
… Ми всередині цього їхнього сценарію підраховуємо:- Так підуть на Донбас, чи не підуть на Донбас? Так введуть війська, чи не введуть? Так домовилися вони з нашими потворами, чи не домовилися? А наші потвори – вони просто дурні, чи вони в змові? А це маразм, чи зрада?... А шо, як і коли?... Та холера ясна, як же ви набридли, упиряки… Та коли ж нарешті от ви відсохнете? …оцією самою… величезною пухлиною на тілі живого народу, який Ви глушите, як ота омела дерево і не даєте йому нормально розвиватися…?..
Цікаво,цікаво... 
