Кажу, кажу...
Я щодня,
І вже не знаю,
Де правда, де брехня.
Пробач, чи вибач
Все рідше хто скаже.
Гордість, ти ж знаєш,
У кожного випирає!
І, я такий,
Кажу одне,
А его... думка
Інша живе.
Хоча б в уяві
Вона існувала.
Та, ні!
Чужі душі
Отруювала.
Та, брехня,
Приємно легка.
А, правда!
Яка ж гірка.
Досить!
Не можу я
Жити далі,
Де лише брехня.
І Тобі, Боже,
Правду нехочу
Визнати я,
А може боюся...
Ой, підступну
Породив я.
