Тремтіння, поштовхи в грудя́х
шалені.
І погляд, дотик, думки́ немов
оголені.
Там де вмиває берег море,
Там де в душі був тільки спокій.
Душа туди так рветься, коле
Серце. А на яву думки із мрій.
Та якір вже давно підняли.
Чи варто в спогади назад?
Залишити усе як мали?
А серце плаче- водоспад.
присвячується О.П.
17.09.2016 рік
