Повертаються несправедливі дні
Ви так багато винні мені
Знеструмлені частини тіла ваших банкоматів
Не знають на кого чекати
І залишаються на самому дні, вони
У ємкостях по голову заповнених
Сумішами спиртних напоїв і кислоти
Отруєних і вилікуваних собою
Несправедливі секунди перед стрибком
Вони такі самотні і такі суворі
Перед літаком і секунди з присмаком крові
Не знають з ким говорити, а з ким мовчати
А твоя романтична натура
Точить косу уламками розбитого скла
Точить ікла уламками чистого зла
І благає, щоб її не почули
