Не чекаю нічого від осені. …просто чекаю…
Недописані вірші лягають багряним листком.
І останнє «курли», в небесах, журавлиної зграї,
І правічне – «люблю», незагнуздані мрії битком.
Не важливо, що далі, бо нині осанна і крила,
Стозасвічені зорі на ликах студених озер.
Я у тому привіллі з тобою крилато-щаслива,
Не важливо, що завтра, важливо, що тут і тепер.
Не посмію злукавити доленьці (бо і не вмію),
Кожен день, що чекаю, немовбито перший, або…
…Між тривожної осені, стомлена, з вірою в мрію –
За нагою межею з огню воскресала любов…
ой яка красива жіноча лірика у вас тут виливається струмочком живим!
певно, так само красиво вмієте плести і нитки життя, і килимки щастя.
і нехай вони стеляться на довгі-предовгі роки!
Леся Shmigelska відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Не важливо, що завтра, важливо, що тут і тепер... - Так, треба жити кожним днем, щоб приємні дрібнички і миттєвості не проходили повз. Попри мінорні нотки, вірш життєствердний, осяяний надією і непереборною любов'ю до життя.
Леся Shmigelska відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00