Вірші - зовсім маленькі епізоди
Життя, яке задумане безмежним,
І скільки б не всотав я сонця й прохолоди,
А спрага не ослабне і не щезне.
Печаль в тому, що все не розказати,
Що завжди буде непроказана частина,
Ніхто не знатиме про всі любові й втрати,
Та і відомих в слові тільки половина.
Тож при мені залишиться ця тайна,
Фрагмент рукопису вихоплює лиш світло,
Триває завжди внутрішнє писання,
І найінтимніша поезія - це непомітна.
Хоч встигнути б найвище оповісти,
Красу в мені, у людях безумовну,
Не спиниться душі запаморочне дійство,
Слова закінчаться, життя продовжить мову.