Я писав нещодавно,-
Бідність...Заробітчанство...
Яхти... Майбахи... Гроші...
Два світи,- дві долі...?
Чи буде хоча б Божа кара?..
Настала... Не Божа,- людська...Б’ється об дорогу сива чайка-мати,-
Як же тепер жити, що тепер діЯти?
Сина молодого, рідную кровину,
Заробітки кляті звели в домовину…
Підневільні гроші у чужій столиці,-
Вік би вас не знати…Зуби на полиці
Щось шептали сину, не давали спати,
На чужину гнали з батьківської хати.
Повернувся раз він…Повернувся вдруге…
По ночах кричав син, плакав від наруги…
Щось в тобі зламалось, Україно-мати,-
Всі молодші діти йдуть жебракувати.
Старші ж, - як раніше, - там, де сало в бодні…
Ліктями працюють…Ситі…Безпородні…
Цих усюди чути…А з малих хтось цвенька,-
Їх впритул не чує Україна-ненька.
В клітці їх зростила…Якось доглядала…
Клітка ж розвалилась,- мачухою стала…
А все ці, при бодні…Плаче сива мати,-
Як же тепер жити, що тепер діЯти?
Знаєм що діЯти!.. Взнали що робити!..
У сім'ю Європи!!. Ситих давно діти
Там,- як в себе вдома!.. Нам же Україну
Слід робити домом...Побороть руїну!!.
В тюрми за побори... Заповідь Господня,-
Не кради - задіє,- спорожніє бодня!..
Тяжко це?.. Так, тяжко,- так жили віками!!.
Та робити треба... І не ким, як нами!!.
Важливішої теми і бути не можеее!!!!НЕ крадімо, панове,- бо крадіжки Ваші,- це смерть держави!!!А втім,- яке Ви відношення маєте до цієї держави... Ви, Ваші родичі, діти та внуки,- давно вже там... Псуєте життя інших країн...Жаль,- що допустили до влади грошових мішків!!. Та,- коли ми поступали розумно за 25 років буття держави!!!
