Який нудний осінній дощ!
Сіріють вулиці й оселі
Приятель він містичних площ
Яким не личать акварелі
Не личать їм передусім
Яскраві миті різнобарв'я
Рясний періщить, на зло всім
Крокує містом, різнотрав'ям
Здається ніц йому кінця
Вражає небо геть безкрає
Природа йде у забуття...
День мов цигарка догоряє
Не чути діток і пташок
Поодинокі слів примари
В природі свій існує шок
Йому властиві чорні хмари
Так і є.
