У полі там де ростуть тополі,
А поміж них красується верба.
З малесеньким ще оленятком,
Пасеться олениця молода .
Тулиться до неї оленятко,
Час від часу свою маму ссе
І не знає мале небожатко,
Що мисливець по сліду їх йде.
Затремтіла з страху бідна тварина,
Бо нюхом вона відчула біду:
-Де нам заховатись моя дитино!
Густого лісу ніде не знайду?
А мисливець із-за кущів виглядає,
Звів курок... Цілиться, та не стріляє.
Побачила це, бідолашна тварина
І дитя своє грудьми захищає.
І до мисливця жалібно промовляє:
-Не вбивай, добрий чоловіче, мене,
Нехай трохи дитинча моє підросте.
Без молока мого воно ж пропаде.
І опустилась в мисливця рушниця,
Бо попалась на щастя добра душа.
Повільно в рідкий ліс пішла олениця,
Та оленятко за собою повела....
У полі там де ще ростуть дві тополі,
А поміж ними зеленіє верба,
Там, пасеться олень високий, рогатий,
Біля нього стоїть олениця стара...
А з кущів кутий бізнесмен виглядає,
Рушницю на оленя наставляє.
Та не сподівався поганець такого,
Добре дістав від оленя молодого...