Коли я чую Україна
То посміхаюся на мить,
Немовби та мала дитина ,
Що лиш почала говорить.
Коли ж я чую українець
До серця руку приклада.
Слова ті краще за гостинець,
Бо аж до неба підліта.
Мелодія знайома нам з дитинства,
Неначе ластівка літа .
Любов, ненависть, материнство.
Багато де вона була.
А та мелодія - це мова.
Дзвінка,співуча й чарівна.
Вона звучить, мов колискова.
Але вона така сумна.
Сумна тому, що зневажають
Лають, змінюють, терзають,
Рвуть,деруть і проклинають!
А ціни її не знають.
Ось чому вона й страждає
І тому вона сумна.
Але з часом розквітає
Немов до нас прийшла весна.
Чаруйтесь та не забувайте,
Про неї та її ціну
І ворогам не оддавайте ,
Не йдіть на чужину.
Велику ціну заплатили,
Наші предки та батьки
Вони її ж і відроди
Забивши руки й кулаки
Ціною крові та життя
Захищали нашу мову
Цьому не буде вороття
Й не повториться – це знову .
