Чорним вороном злетіла у небо.
Аскетом, самітником, одинаком.
Мені більше нічого не треба.
Буду бідним, безхатьком і жебраком.
Чорне пір'я виблискує в хмарах,
А чорний дзьоб накаркає біду.
Нема секрету у магії, чарах.
Не чаклую в горах чи в саду.
В чорних кігтях без крові серця,
А у чорних очах тихий смуток,
Багна відчаю, холод мерця,
Раз побачений цвіт незабудок.
Десь за межами чорних зіниць
Заховалися нажиті мудрість,
Ціла купа чужих таємниць
Ще й маленька наївна дурість.
В чорних сльозах красивого птаха
Можна навіть побачити світ.
В них життя атеїста-монаха
Закуте в колючий дріт.
