Розказують у їдальні
Два таксисти хворі,
Кого яке привело
До лікарні горе.
Перший каже: "Підібрав я
Панянку, як паву
Й зупинились в Болехові,
Щоб випити кави.
П'ємо каву, розмовляєм,
Знайомимось ближче,
Але ніс мій роз'їдає
Гидкий запашище.
Я подумав, що шпандьорить
Так із рота в пані,
Або може що не була Вона з рік у бані.
Але вона теж не п'є,
Лише крутить носом,
Якби пах я або гноєм,
Або дихлофосом.
Мене врешті то достало
І я "стрілив" гордо:
-Треба себе пильнувати,
Та й не буде смроду!
Вона нічо не сказала,
Лиш чашку вхопила
І з розгону у чоло
Мене заліпила...
...Коли прийшов я до тями -
Нема кави й пані,
Лише лікар наді мною
Щось пише в лікарні.
Й там узнав, що в цьому місті
Шкірзавод є близько,
Який троїть все живе
Противним смродиськом.
-А мене за-заказали,-
Розказує інший,
-З Калуша в Львів за-завезти
Чи-чим поскоріше.
Минав село за селом Яко-кось полегкі,
Аж поки не за-заїхав
У місто Болехів...
Знаєш, я вже надивився
Я-я-ям світами,
Але те, що в Болехові -
То вже не я-ями!
Як почало нас тря-трясти,
Як на віброситі,
Ко-колес із ям не видно
Й мож їх там лишити.
Всі втікають від я-ям
Хто вліво, хто ввправо,
Звідти фіра пре на мене,
Там фу-фура давить.
Я гадав мені кінець
Буде сьо-сьогодні
І мене вже в отій ямі
Навік захоронять.
Ледве виїхав із неї,
В болоті по вуха
Й почав сильно заикатись
Дістав жо-жовтуху.
-Славне місто,- каже перший
І гарна громада,
Та як його спотворила
Недолуга влада!
Як же треба оте місто
Й людей не любити,
Щоби його перед світом
Отак ось ганьбити!
19.7.2018.
