Де живе твій ангел? Куди він іде? Він просто є. Чи його нема. Пішов. Покинув тебе. Тоді чиєсь - то серце стає Ангелом. Люблячим воно повинно бути, щоб звання це - Ангел - отримати. Йому слова не потрібні - відчуває тебе твій Ангел, найменший шурхіт душі твоєї чує, де б ти не був. Завмирає від твоєї гіркоти, розмовляє, виникаючи незримо з темряви ночі смиренний супутник твій. І коли піти просто нікуди, до нього лише звертаєшся, як до душі своїй її другій половинці. Витре він сльози твої, крилами вкриє від негараздів, тепло свого серця віддаючи. Не треба йому тебе прощати - любить він тебе різним. Розуміє: ти загубився в помилках своїх чи в круговерті мирських пристрастей змелесився. В радості він десь поруч непомітною тінню, у гіркоті тримає твою руку. Серце твоє з ним сполучну нитку має. Вилити гіркоту свою, клубок проблем ... кому довірити? Йому. Він не зрадить, не буде злосмішитися. Вбереже від невірного кроку, врятує від жахливого вибору. Відчуває: втратив ти свою дорогу, орієнтири втративши. Одному йому відомими стежками виведе тебе до початку, до витоку, і далі поведе за собою. Та й не потрібна йому твоя вдячність. Покликання у нього таке - охороняти тебе. А коли покидає - знати, сили його закінчуються вже, все віддав тобі. Тоді ти не покинь втомленого твого Ангела. І не зречися Душі своєї половинки. Живи, мій Ангел! Нехай сильними будуть завжди твої крила!