Меч Сварога
(Роман-серіал)
Чартрунок її поглинаючого з глибин погляду ....
Меч Сварога, як завше сам по собі народився з плоті у правиці. Змахнув ним від себе і зустрів сяючим лезом чорніше чорного меча сопротивника. Від їх стрічі викрисалися в світ сірі іскри, згустилося навкруг повітря сповільнюючи рух.
Знайомство було достобіса банальним. Відчув, що окрім нього самого у порожньому приміщенні є Хтось - „ било ” свідомість знайомим холодом небезпеки.
- Хто тут? – кинув у темінь коридорів.
- Усе питання в тому хто є ти сам? – Вона над пильно пронизуюче поглянула
своїми синьо бездонними очима.
- Хм. Дійсно, я й сам цього до кінця не збагну.
Холодний полиск зіниць обмацував спогляданням від якого на мить пройняв підступний острах , але владарність над собою спинило подальший наступ страху.
- Сьогодні бібліотека не працює. – згадав про свою роботу тутечки випаливши зазубрену фразу службовців.
- Але ж ви є. – той же позирк очей полум’яних з примирливим звабних повних губ відкрили сніжку білу стіну зубів. Медовий звін голосу заспокоював і гукав за собою.
Знадливий доладний стан огорнутий у чорну кожу штанів і куртки станув у виклично-погорду поставу водночас кремезно – сильну і тендітну. Сіверко пронісся по душі і так же раптово стих, звідомивши цим, що створіння Лиха десь поруч. Необхідно конче спекатись смертної абись та не згинула у січі бойовиська.
Ви й шли б звідсіль бо ж як ви замітили – я тут. Я як є я то є і мій шеф закрита зона фонду, та охорона. А вони страх як не люблять порушників – сторонніх у Архів і. Гостя гей би не вчула тих слів. Лишень продовжувала вивчати очима до чогось дослухаючись у цій стріченній їй людинці.
Не могла збагнути свої чуття. Незбагненна сила понад волю тягла до сього непримітного хлопця. Бентега оживляла холодне завши серце. Рішуче тріпнула водограєм ночі свого волосся, відганяючи повінь емоцій. Мала йти. Ступила кілька кроків, але ізнов „ Те ” змусило її обернутись і наразилася на погляд вимовних ураз оживших очей парубка.
- Ви закінчуєте роботу о шостій. То може зустрінемось ще? Наприклад у кав’ярні що ото навпроти.
Вже за дверима озирнулась:
- Не затримуйтесь. Я ненавиджу довго чекати.
Слабуюча млосність кабаляча волю загарбала серце коли вона розтанула за поворотом коридорів старої як світ бібліотеки. А із нею зникло і льодяне відчуття близькості потвор Лиха.
Не звернув уваги на цю підозрілу зміну навкруг, немов хто вдарив по макітрі.
Лишень про неї думка заполонивши увесь Всесвіт Хранителя.
Допетрав , що оружний , коли вчулись важкі кроки охоронця.
Годинник вказував на шосту.
Її бездонні очі сяйнули за – затишку вітрин Львівської кав’ярні спопеляючим обітницею поглядом.
2005 рік . мала бути книга .Українська бойова Фентезі.....
