У євреїв є така молитва: “Дякую, Тобі, Боже, за те,
що я не народився жінкою”.
За що Ти мене, Боже, покарав, що я родився українцем?
Тоді ж не жив ще? Не грішив... Чом не євреєм або німцем?
Чи грішними батьки були, чи діди-прадіди грішили?
Прости їм, Господи, гріхи. Мені ж, о Господи, дай сили,
Твоєї кари хрест нести.
О, доле! Доле! Доле зла! Я не цураюсь свого роду.
Та за які гріхи й діла, я є одним з цього народу,
Котрий на гроші, й на чини, як раб до ідолів молиться.
Хоч в морду плюй. Хоч в рот їм... суй –
Їм лиш допхатись до коритця!
О, люди! Юди з Каріот!
Стидаюсь Вас, аж вуха терпнуть!
„За срібні матір продадуть”...
Та „за копійку в церкві перднуть”,
То де ж та кров – козацька кров?!
Кров – наших прадідів предтеча.
Не їх нащадки ми – лайно...
Не їхня кров в вас – ваша сеча...
Як вашу гордість розбудить?!
Як вашу совість догукатись
У крові рабській що смердить?!
Чи знов за Вас когось розп’яти?!
Та рабські душі, й ницу плоть
Кров'ю жертовною омити.
А Вас прогнати через кров –
Від крові свіжої напитись,
Щоб знищить рабство ваших ген.
Ось! Причастіться з моїх вен!