Сьогодні 19 травня 2019 року на 40 році життя перестало битися серце мужнього воїна-захисника Солонянщини Федорова Андрія Миколайовича...
Люблячий син, брат, чоловік, батько, добрий, щирий, вірний побратим, з 2014 року захищав Україну, був бійцем 93-ї бригади, жив, мріяв, будував плани на майбутнє, але доля розпрорядилась інакше...
ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ...
Не хочу
Не хочу я, аби вони вмирали,
Не хочу більше клятої війни,
Щоб діточки сиротами ставали,
Щоб молодими в вічність йшли сини.
Не хочу більше сліз, а ні ридання,
Не хочу сиву матір у дворі,
Не хочу того, вічного прощання,
Не хочу крику птаха угорі.
Не хочу вряд могил на видноколі,
Не хочу стільки крові на землі,
Ні сліз вдовиних, що торкають руки кволі,
А ні печалі, що на крилах в журавлів.
Не хочу болю, стогону, страждання,
Не хочу! Чуєш? Батько он зомлів.
Так хочу, аби світ зацвів в коханні.
А знаєш? Він так жити ще хотів...
(С) Леся Утриско
Просто дякую за те, що пишете такі вірші. Слава Героям! 
