Дякую Боже за те, що є, за те, що маю.
За те, що ковтки повітря чистого приймаю.
За любу, добру, дружну та міцну родину.
За кожну у житті побачену картину.
За пісню мелодійну солов'їну.
За чарівну країну – Україну.
За теплі світлі неспинні промінчики сонця.
За місяць і зорі, які сміються з віконця.
За тихий замислений лісочок.
За дзвінкий і бурхливий струмочок.
За блакитні чудові дзвіночки.
За шершаві барвисті листочки.
За веселий дитячий садочок.
За яскравий з кульбабок віночок.
За цінний досвід, важливі уроки.
За продумані та спонтанні кроки.
За портфелик, що хитався на плечах.
За рясні сльози, що були на очах.
За м'яку постіль, подушку.
За вражень цілу котушку.
За тихі, шалені, закручені каруселі.
За смак золотистої п'янкої карамелі.
За вірних грайливих собак, котиків.
За палітру унікальних дотиків.
За дивовижні та незабутні моменти.
За феєричні та вдалі експерименти.
За прекрасну мінливу природу.
За кожну здобуту нагороду.
За те, що хочу і за те, що мушу.
І за те, що не ошукали душу.
За цікаві, неймовірні кадри кіно.
За ігри в шашки, в хованки та в доміно.
За веселковий гербарій.
За килим ніжних конвалій.
За корисні, дієві поради.
За те, що не зустрічала зради.
За всі явні та здійснені мрії.
За сяйво чудесної надії.
За навички та розуміння.
За доволі стійке терпіння.
За веселі, ясні пригоди.
За розгладжені перешкоди.
За замки з тріскучих піщинок.
За танці блискучих краплинок.
За допитливість та увагу.
За цю тендітну рівновагу.
За проникливу та нестримну радість.
І за те, що відпустила заздрість.
За те, що не граю, не накладаю на своє обличчя маски.
За те, що розрізняю і не потрапляю у підступні пастки.
За емоції надзвичайні, мерехтливі.
За іскри в полум'ї мінливі, полохливі.
За Твою ласку, Боже, величну.
За любов материнську ліричну.
За кожну неповторну мить.
За те, що маю змогу жить.
02.11.2015
