Впивається серце загравою
Чуттів, що здіймаються лавово
По тілу, сягають осяяння.
Свідомість примружена. Правила
Разом з вуглецем частим диханням
Із любощів-петощів вигнані.
В мереживо дотиків вплетені
Зітхання то тихі і трепетні,
То з криком у злуці– два берега
Ріки однієї, метелика
Крил пара, що вогником доторків
Немов павутинкою змотані
Тонкою, – лоскоче невидима.
Розірве блаженності вибухом
Ті пута солодкі та випустить
У небо заручників пристрасті –
Душа зазоріє у темряві
Крізь виміри. Сяйвом здійсненності
Крилатих гукатиме, звабою
Заграва, народжена лавою
Палких почуттів.