У Львові нарешті сніг - навертає на новорічний біг Природа... Ностальгія по минулих обличчях і подіях не полишає мене. Пишучи на сайті про 80-90-і роки, про контрапункти піднесення національно-патріотичного духу у Львові, неодмінно виринає Театр естради "Не журись", про який я от-от згадувала в публікації про світлої пам'яті барда Андрія Панчишина і його пісенні візитівки Старого Львова.
Львівський письменник і журналіст Юрко Винничук, прозваний в культорологічному середовищі за свої кусючі висловлювання "Львівським Мефістофелем", автор багатьох сценарних ідей Театру естради "Не журись!" і до слова - самої назви театру, згадуючи Андрія, свого доброго приятеля по сцені і в житті, писав таке:
"Андрій був до мозку кісток львів’янином. Був перейнятий духом Львова, міг вільно говорити львівським балаком і творив свій міф Львова. У його текстах багато ностальгії за тим старим Львовом, якого він ніколи не бачив, але про який не раз чув від своєї родини. Від таких текстів віє солодким смутком, як от від пісні «То було так давно»:
Коли на Вірменскій ше жили вірмени,
коли на Жидівскій ше жили жиди,
коли в Стрийскім парку пасли сі олені,
а в крані ніколи не бракло води -
То було так давно
То було так давно...
Коли на Пекарскій пекли караваї,
коли їден когут пів-Львова будив,
на Замок ходили мацьопкі трамваї -
то було, коли я сі ше не вродив...
Коли ше свічками світили в Опе́рі
і били на вежах годинники всі,
коли перший поверх не був на партері
і пливали в Полтві живі карасі...
Коли на Підзамчу стояла Рогатка,
по Цісарскім лісі блудили вовки,
коли шанували і матку, і батька,
коли не давали до шлюбу дівки..
Коли ше на рондо ходили батяри,
на Сихови вуйки пасли барані́в.
а люди співати могли без водяри -
бракує, панове, мені давних днів...
То ніколи сі не ве́рне
скорше світ сі переверне,
так ніколи вже не буде
не то місто, не ті люди -
То було так давно...
Читайте ці тексти - в них дух Старого Львова, його носії - люди зі шляхетних галицьких родин, складної небуденної життєвої долі, - а їх повірте, не так уже й багато!!!
Пісня "То було так давно..." у виконанні Віктора Морозова - побратима Андрія Панчишина у Театрі естради "Не журись" є на інтернет-сторінці за посиланням:
https://www.youtube.com/watch?v=sjY47XezzQ0
Дякую,Іринко,і за розповідь про старий Львів,і за театр естради "Не журись", і за музичний фільм, який вставив Дмитро Кібич, і за Ваше повернення у КП...
Досить цiкава розповiдь, Iрино. Дiйсно, талановитi й творчi люди завжди викликають велику повагу у суспiльствi. А тож ще музичний фiльм е виробництва киiвськоi кiностудii "Укртелефiльм" про цей естрадний театр-студiю "Не журись". I якраз згаданий вами Андрiй Панчишин був ще й сценаристом даного фiльму:
) 
