Ще одне падіння об холодну реальність,
Ще одна хитка надія, що тримається з останніх сил.
Тіни приходять ввечері, коли прокидається самотність,
Розчарування лягає поруч, воно знає, що на нього чекали.
Воно тихо шепоче, проникає все далі у вени,
Кличе своїх друзів – зневіру та сльози.
Кімната стає ігровим полем,
Серце робить перший хід.
Час біжить десь вниз по Осінній вулиці,
Але самотність тримає його на повідку.
Тривога стукає ввечері, коли знає, що ніхто не прийде,
Вона хоче стати головною Музою.
Душу поранили ножем прямо в спину.
Якби ж тільки знайти це місце.
Світ навколо стає полем бою,
Коли серце, розум і душа борються
