В мене було 9 життів,
І маю що розказати:
І літав я у небі, й горів,
Було важко з колін підійматись.
Я прожив своє перше життя,
Я не знав, що буде так важко.
Не випрошував я співчуття,
То літав, то падав, як пташка.
Я прожив своє друге життя,
Не ділив своє горе ні з ким.
І воно відійшло в забуття,
Я спалив всі спогади з ним.
Я прожив своє третє життя,
В ньому була колота рана.
Кровоточила все від гріха,
Від брехні, від болю, обману.
Я четверте життя прожив,
Та й воно мене не почуло.
Я грішив, та щиро любив,
Хоть взаємності зовсім не було.
Я прожив своє п'яте життя,
І тоді зрозумів я одне:
В мене було якесь відчуття,
Що воно геть змінить мене.
Я життя своє шосте прожив,
Як життя героя з роману.
Після цього я, ніби, ожив.
Але це все було обманом.
Я і сьоме прожив життя,
Новий світ у нім розкривався.
Дуже пізно прийшло каяття,
Іншим став, наче в яму зірвався.
Коли восьме життя доживав,
В мені радості зовсім не стало.
Я в нім падав, та завжди вставав,
Хоть би як воно не ламало.
Хай погане піде в забуття,
Хай надія ніколи не згасне.
Ось воно:дев'яте життя.
Те одне, неповторне й прекрасне.
