Осінь змінює барви світу.
Вітер з листом щодня у герці.
Усе менше довкола цвіту.
А у мене весна у серці.
Небо взяли в обійми гирі -
Чорно-сині, неначе круки.
Відлетіли птахи у вирій.
А я чую їх дивні звуки.
У дерев усе рідші гриви.
Осінь жовтим довкілля мітить.
Дощ виводить сумні мотиви.
А в очах моїх сонце світить.
І хай осінь плете канати.
Йде по них, наче смерті янгол.
Їй любов мою не здолати,
Що у жилах танцює танго.
Щодня любов душу зігріває,
Заспівають пісню солов'ї.
І зради ніколи не зазнає,
Бо живе завжди весна у ній!
Натхнення Вам і сонячних днів та Божої ласки, дорога Любочко! Щастя і море кохання!
Прекрасно пишете, Любочко! Отримала насолоду від прочитаного. 
